Це не просто перформанс. Це — спроба осмислити біль війни, відчути голоси військових і їхніх родин, допомогти адаптації та говорити про важливе без бар’єрів і страху.

Художниця Наталія Носок, чий чоловік зараз на фронті, створила в реальному часі полотно «Рана Всесвіту».
Актор Дмитро Савченко розповів історію матері військового — кожне слово резонувало у серцях слухачів.
9-річна піаністка Ліна Дяченко виконала символ незламності — «Мелодію» Мирослава Скорика.
Легендарний рекордсмен Дмитро Косатий надихнув прикладом сили духу, наголосивши: культура і спорт — це шлях до ментального зцілення.

Особливу подяку висловлюємо Олені Галагузі кураторці проєкту та Світлані Ніконоровій за режисерське втілення перформансу.
Організатори проєкту: Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації та Національний музей космонавтики імені Сергія Корольова.

Подяка окрема нашим американським партнерам, з якими ми обговорювали концепцію проєкту ще на етапі задуму. Цей діалог став надзвичайно цінним і вплинув на глибину нашого послання.

Війна залишає рани не лише на тілі, а й у Всесвіті кожної душі. І ми маємо бути поруч — з військовими, з їхніми родинами, один з одним.

Безбар’єрність — це не лише про пандуси. Це про можливість кожного бути почутим.