23 серпня Україна відзначає День Державного Прапора України, а 24 серпня — 35-ту річницю проголошення Незалежності України.
Це не просто дати в календарі. За ними — 35 років української історії, власного вибору, боротьби, втрат і перемог.
За цей час Україна змінювалася, проходила складні випробування, формувала власний шлях і утверджувала себе як незалежна європейська держава. Проте незмінним залишалося головне — прагнення українців бути вільними, жити у власній державі, говорити рідною мовою, берегти свою культуру та самостійно визначати власне майбутнє.
Незалежність, яку захищаємо щодня
Сьогодні слово «Незалежність» для кожного українця має особливе значення.
Вона перестала бути лише поняттям із підручників історії чи урочистих промов. Незалежність має ціну, яку Україна платить щодня.
Її захищають на передовій українські воїни. Її підтримують волонтери. Її зміцнюють медики, освітяни, науковці, митці, працівники культури, підприємці, державні службовці та представники кожної сфери, які своєю щоденною працею тримають країну.
Кожен, хто працює, навчає, лікує, створює, допомагає, зберігає культурну спадщину та підтримує свою громаду, робить свій внесок у Незалежність України.
Прапор, під яким ми єдині
Державний Прапор України — один із головних символів нашої державності та єдності.
Синьо-жовті кольори сьогодні можна побачити всюди, де живе Україна: на державних установах і площах наших міст, у руках військових і волонтерів, у домівках українців по всьому світу.
Прапор нагадує нам про державу, яку ми маємо право називати своєю, і про відповідальність за її майбутнє.